Більшість спеціалістів схильні до того, що найкращий вік для початку гри в баскетбол — це 8−10 років, іноді цей показник збільшується до 12 в залежності від фізичних даних дитини. Також нічого поганого немає в тому, якщо маленького спортсмена привести до зали й у 6 років — серйозна робота з м’ячем все одно буде починатися з більш «зрілого» віку, а загальна фізична підготовка нікому не завадить.
Спочатку майбутні баскетболісти займаються різноманітними рухливими іграми, беруть участь в естафетах, звикають до командної роботи та потроху покращують свої фізичні кондиції. Коли спортсмени підростають, тренер починає приділяти більше уваги техніці, відпрацюванню певних прийомів і комбінацій, а також значно збільшує навантаження — кількість бігу та силових вправ під час тренувань.
Також дуже поширеною є думка, що баскетболістами можуть стати лише дуже високі гравці. Так, більшість професійних спортсменів перетнули межу в два метри, але це не є обов’язковим критерієм для відбору в команду. Нижчі гравці набагато спритніші та мобільніші на майданчику, краще закидають м’ячі з середньої та далекої дистанцій. У свою чергу, ті, які вищі, показують більш ефективну гру під кільцем — у трисекундній зоні.
Варто зазначити, що, окрім гарних ростових даних і загальної фізичної підготовки, дуже важливим є психологічний фактор. Дитина має чітко розмежовувати команду та індивідуальну роботу, не опускати руки, коли щось не виходить, розуміти, що без копіткої праці не буде результату, а також вміти боротися за перемогу на баскетбольному майданчику. Усі ці аспекти приведуть юного баскетболіста до успіху в кар'єрі баскетболіста. Безперечно, такому ставленню до гри та роботи має посприяти тренер, але й не варто забувати про батьківський внесок у виховання майбутнього спортсмена.
Отже, справжні баскетболісти розпочинають свій тернистий шлях до Олімпу в досить юному віці, їхнє життя сповнене випробовувань та тяжких тренувань, але найвища сходинка на п'єдесталі пошани варта таких зусиль та жертв.