18 березня команди з Дніпровського району — школа-інтернат № 18 та навчальний заклад № 277 — в останній раз у сезоні вийшли на паркет, аби поборотись за медалі найвищого ґатунку. Завершальний акорд Київської шкільної баскетбольної ліги видався дуже яскравим і надовго запам’ятається як глядачам, так і самим учасникам.

Безперечно, у фіналі ліги зустрілись найкращі. Команди вже грали між собою в межах групового етапу, тому спостерігати за протистоянням було ще цікавіше. Тоді перший номер в групі Дніпровського району визначався за набраними очками, адже обидві збірні мали однакову кількість поразок та перемог. Рахунок очних зустрічей був 1:1, тож, останній матч сезону мав би розставити всі крапки над «і».

Боротьба у фіналі була не на жарт запеклою. Початок матчу був дещо в’ялим, тим не менш вже в другій чверті склалось враження, що явна перевага була на боці школи-інтернату № 18 — швидкі прориви, відпрацьовані комбінації, технічне виконання кидків. Однак це був би не фінал, якби все було так просто. Коли гра перетнула свій екватор, виконавцям збірної інтернату № 18 було не так вже й легко протистояти натиску з боку команди навчального закладу № 277. Втома вдалась узнаки, і підопічні Тетяни Сидорової поступово стали скорочувати розрив.

Усе вирішилось на останніх секундах зустрічі. Команда школи № 277 успішно провела атаку і майже зруйнувала гандикап суперників — 50:52. Але далі м’ячем заволоділи гравці інтернату № 18, що й стало вирішальним фактором. Команді Віталія Лавріка вдалось зберегти за собою лідерство, не дозволивши опонентам провести ще одну результативну атаку. Таким чином, учні школи-інтернату № 18 перемогли суперників із рахунком 52:50 і стали першими чемпіонами Київської шкільної баскетбольної ліги.

Віталій Лаврік, тренер команди школи-інтернату № 18:

«Фінал є фінал. У кінці гри хлопці вже втомились. Вони не розслабились, але все ж таки втома відобилась на грі. Гравці намагались утримувати цей розрив, але в кінці з цим було дуже непросто. Але все одно всі мої підопічні молодці. Ця гра була найвідповідальнішою, тому майже не робили замін — залишали на майданчику лише найсильніших. Ви ж самі бачили, що розрив був лише два очки. Думаю, команда школи № 277 теж не робила дуже багато замін у цьому поєдинку.

Рівень КШБЛ оцінюю як дуже високий. Не маючи спеціально відведеної для Ліги зали, організатори впорались з усіма перешкодами та провели турнір дуже якісно. Думаю, що в наступному році більше шкіл візьмуть участь у змаганнях, адже люди побачили, що є спонсори, що дітям видали форму, м’ячі. Ліга є чудовим стимулом для дітей, аби грати в баскетбол, тренуватись. Тож ми однозначно повернемось в наступному сезоні".

Олег Куліков, гравець команди школи-інтернату № 18:

«Суперник був рівний, тому було дуже цікаво грати. Ми раніше зустрічались із школою № 277, тому перед фіналом вже знали слабкі й сильні сторони один одного. Також знали, як саме будувати персональний захист, хто якого гравця буде вести при атаках та обороні, щоб не допускати помилок. Під час гри тренер не завжди може вносити корективи, тож, як ви бачили, на майданчику ми самі показували один одному комбінації, які будемо розігрувати».

Тетяна Сидорова, тренер команди СШ № 277:

«У нас не виходило багато чого: десь м’яч не залітав у кільце, десь провалювалися в захисті, однак хлопці по-справжньому боролися, боролися до кінця і це нівелює всі наші огріхи. Я рада, що в моїй команді такі бійці і я сподіваюся, що на наступний рік ми ще краще підготуємося, наберемося досвіду і зможемо грати проти таких команд, як Інтернат № 18. Ми вже зустрічалися двічі, обмінялися з ними перемогами, але тепер, коли зустрілися втретє, на жаль, програли з таким маленьким відривом.

Довелося грати без замін, бо протягом усього матчу ми намагалися скоротити розрив у рахунку, намагалися переломити хід гри. А на заміні в нас молоді хлопці, які могли не витримати подібний темп.

Наше тренерське тріо? Ми жінки, ми розподіляємо обов’язки без проблем. Головне, щоб кожен відповідав за свою частину роботи та плідно її виконував. А троє людей в тренерському штабі можуть встигнути всюди. Ми запросили професіонала — ми з Лідією Павлівною все-таки просто шкільні вчителі, а вона тренер і їй всі помилки видніші з боку".

Катерина Годунова

Дивіться більше фото з гри Фінала КШБЛ 2017 — Частина 1 і Частина 2