Школярі зі Святошинського району перемогли своїх одноліток з Інженерної гімназії міста Києва у поєдинку за третє місце Київської шкільної баскетбольної ліги. Рахунок матчу 60−47.

Вже з самого дебюту зустрічі номінальні гості майданчику захопили ініціативу та поставили собі за ціль створили комфортний гандикап. Здебільшого цим займалися Олександр Довгодько та Андрій Примака, котрі набрали у першій чверті 12 очков з 16 командних. І якщо перша дванадцятихвилинка завершилася з розривом у три пункти, то вже до великої перерви рахунок став 32−23.

Третя чверть, як відомо, одна з найважливіших у сучасному баскетболі. Саме тут досвідчені команди намагаються зловити свого суперника на розслабленості після відпочинку та по суті, виграти матч. В нашому матчі цей період став індикатором фізичної підготовки команд, бо гравці Інженерної гімназії все частіше почали програвати єдиноборства, не встигали перебудовуватися в захисті. На відміну від СШ № 185, чиї баскетболісти ні на мить на давали спокою противнику.

Гімназисти знайшли єдиний вихід — виконувати триочкові кидки, і це їм вдавалося доволі непогано. Ярослав Литвин тричі влучав з дальньої дистанції, що підтримувало його команду на плаву. Тим не менш, гравці в жовтому (школа № 185) виглядали свіжішими та здобули заслужену перемогу з різницею у 13 пунктів.

Інженерна гімназія — СШ № 185 — 60:47 (13:16, 10:16, 14:9, 10:19)

Найрезультативніші гравці: Литвин (24) — Примак (29)

Дмитро Марховський, тренер команди СШ № 185:

«Звісно, приємно, що ми перемогли, однак наші цілі перед змаганнями були все-таки вищими. На жаль, програли у півфіналі сильному супернику. Але сьогодні у четвертій чверті ми зробили вирішальний спурт, відірвалися від суперника по очках та до завершення поєдинку не розслабилися, що, звісно, не можна не відзначити. Наші маленькі гравці підтримували нас з лави запасних і це теж додавало наснаги. Я вважаю, що проведення КШБЛ дуже корисне для школярів, це дає їм можливість розвиватися у фізичному плані, займатися спортом та більше спілкуватися. Ми точно плануємо брати участь в наступному сезоні».

Андрій Примак, гравець команди СШ № 185:

«Ми цілком задоволені результатом, може десь хотілося більшого, однак третє місце — це також непогано. В наступному сезоні будемо більше тренуватися, будемо налагоджувати ігрові зв’язки, щоб підкорити нові висоти».

Вікторія Король, тренер команди Інженерної гімназії:

«Оцінюю виступ своєї команди як непоганий. Хлопці боролись. Якби вони так грали в півфіналі, то могли б і виграти. А так вийшло якось навпаки. У півфіналі, у принципі, помилки були ті ж самі, що й у поєдинку за третє місце. Гравці хвилювались, не все виходило з передачами, іноді стояли на місці, коли потрібно було жваво рухатись. Я вважаю, що це все через нестачу досвіду. Якщо й далі тренуватись, то все можна надолужити, і результат буде іншим.

Як готувались до фінальних матчів? Пояснила їм саму цілісність гри, що в команді мають бути залучені всі п’ять гравців, а не лише один, що на паркеті не можна стояти, а потрібно активно рухатись. Авжеж, розбирали їхні індивідуальні помилки і напрацьовували тактику, зокрема, намагались більше загравати атакуючих баскетболістів і вибудовувати щільний захист.

У другій та третій чверті хлопці зібрались та показали те, що від них залежало. Можливо, трохи не розрахували з часом, бо після великої перерви мої підопічні розслабились, і це позначилось на грі - могли б і швидше наздогнати суперників у рахунку.

За лігу хлопці виросли «на дві голови», як мінімум, бо ми з командою тренуємось у маленькій залі, не маємо можливості грати на два кільця, тому відпрацьовуємо навички в командах 3×3. Дуже порадувало, що гравці не губились під час самого матчу через інші параметри майданчика. З кожною грою вони покращували свої навички, стали набагато краще володіти м’ячем, стали більш впевненими в собі. Сподобалось, що з кожним матчем вони все більше ставали командою, бо спочатку кожний був сам по собі, вони не були зіграні й не контактували між собою. Все ж таки гра дала хлопцям змогу стати друзями, навчитись використовувати всі свої індивідуальні навички в команді. Баскетбол згуртував їх.

Насправді, коли ми починали сезон, то було лише 8 осіб. У складі команди було дуже багато корективів, бо деякі одинадцятикласники вже не могли займатись, хтось вирушив закордон, через що довелось залучати молодших гравців із 7−8 класів. І я не помилилась із цим, бо в них було бажання грати, розвиватись і навчатись. У наступному сезоні, сподіваюсь, що повернемося сильнішим. Не будемо втрачати зв’язків із іншими командами Ліги, бо комунікація важлива. Будемо здобувати практику, спілкуватись з іншими гравцями й ділитись досвідом".

Ярослав Литвин, гравець команди Інженерної гімназії:

«Гра була дуже крутою. У команди суперників були високі гравці, дуже часто робили якісні проходи й підбори. У нас були проблеми з потрапляннями. Якщо в другій-третій чверті ще вдавалось реалізовувати кидки, то в останній перестали влучати. Мабуть, втомились. Порівнюючи з півфіналом, то зараз нам вдалось зробити набагато більше проходів, адже в ½ турніру їх узагалі не було. Також був жахливий захист у нашому виконанні. У матчі за третє місце все було набагато краще. Які висновки для себе зробив після КШБЛ? Зрозумів, що завжди потрібно йти до перемоги й ніколи не здаватись. Наступного сезону обов’язково знову зіграю зі збірною своєї школи».

Владислав Урубков

Дивіться більше фото з гри команд Інженерна гімназія — СШ № 185