Усі комплекти медалей розіграно і суддя дав свій останній свисток — перший сезон Київської шкільної баскетбольної ліги добіг кінця. Протягом трьох місяців збірні 20 навчальних закладів змагались за пальму першості у межах київського чемпіонату. Було різне — перемоги і поразки, рекорди й антирекорди, неймовірні камбеки та розгромні програші. Але, безперечно, кожен учасник Ліги знайшов для себе щось нове. У першу чергу — товаришів по команді та досвід, який обов’язково стане в пригоді у майбутньому.
За весь час турніру команди двічі переводили гру в овертайм, а найрезультативнішим поєдинком ліги стало протистояння команд зі шкіл № 1 та № 185 у 1/8 фіналу — 150 очок на двох. Титул найсильнішої команди змагань утримують за собою учні школи-інтернату № 18 — переможці районного етапу та чинні чемпіони КШБЛ.
Перший сезон скінчився, але вже в наступному навчальному році юні баскетболісти знову вийдуть на паркет, аби визначити найкращих. Будемо сподіватись, що до КШБЛ приєднаються нові учасники, боротьба стане ще запеклішою, а рівень збірних буде лише зростати. А поки своїми враженнями від результатів першого сезону Ліги президент та організатор КШБЛ Дмитро Базилевський та один із найкращих ведучих української Суперліги Максим Утєхін.
Максим Утєхін, ведучий фінальних матчів КШБЛ:
«Дуже люблю баскетбол, грав у баскетбол, підтримую баскетбол. КШБЛ — це для мене справжнє відкриття, бо я сам з дитинства займаюсь цим видом спорту, але подібних змагань уже років із 10 не було. Саме тому я дуже пишаюсь, що з’явився такий проект. У мене самого підростає син, і це все дуже круто. Я був дуже здивований рівнем фінальних ігор. Хлопці роблять блок-шоти, півоти. 50% гравців можуть рухатись і далі, у більш професійні дивізіони. Якщо Шкільна ліга й надалі буде розвиватись, то й рівень самих баскетболістів також стане вищим. Навіть зараз вже є гарні виконавці. От у фінальних матчах були команди, із чиїх гравців можна створити окрему збірну з 12 осіб, яка могла б впевнено виступати за збірну Києва на національному шкільному рівні.
Як і в Суперлізі, тут є трибуни, яким потрібен екшн, їм необхідно допомагати. Якщо немає трибун, то й немає баскетболу. Він тоді потрібен буде лише мені й тим, хто тренується та грає. Публіка була сьогодні дуже крута. Так, усі були трохи в шоці, бо вийшов якийсь парнішка та почав кричати на людей, а вони такі «що робити?», «як бути?» (сміється). Але загалом — круто, підтримали. З хештегами пограли нормально. Авжеж, потрібно все це розвивати. Не можна за один день досягнути успіху. Як зробити лігу краще? На сьогодні, якщо чесно, то навіть не знаю. Мабуть, потрібно залучати до подібного проекту наших гравців із чемпіонатів, бо їх не вистачає, немає того ідеалу, до якого необхідно прагнути. У нас ще немає культури, яка б показувала реальний баскетбол, а в країнах Європи, Прибалтики, у США вона є. Ми її розвиваємо, але не вистачає влиття. Потрібно, аби діти проходили на наші чемпіонати, бачили тих самих чорношкірих хлопців, що можуть вистрибувати по шию й забивати зверху. І коли це все буде, то й молодь зрозуміє, що є до чого прагнути, що потрібно створювати собі ідолів, на яких можна було б рівнятись, а також ставити собі мету, до якої вони будуть йти".
Дмитро Базилевський, президент КШБЛ:
«Я впевнений, що наступному сезону КШБЛ бути! Дуже важливо, що ми завершили на ефектній ноті, я навіть не очікував таких емоцій, особливо в останній грі та в матчі за третє місце. А в майбутньому, я переконаний, що буде тільки краще! Приємно, що стільки вболівальників зібралось на фіналі. Спілкуючись із тренерами, я чув, що в нас люди ще не звикли ось так просто ходити на спортивні заходи, підтримувати своїх однокласників, одногрупників. До цього ще треба дійти, і з часом, сподіваюсь, ситуація зміниться на користь всім нам.
Щодо розширення ліги я вже обговорював це питання з тренерами та директорами шкіл. Є пропозиції зробити два дивізіони за віком, також хочемо організувати дивізіон, де гратимуть тільки діти, які не займаються баскетболом на професійному рівні, без гравців ДЮСШ. Це додасть інтриги в кожне протистояння.
У фіналі все було настільки висококласно, що я й сам відчув, ніби граю разом з хлопцями на майданчику «Авангарду».
Який момент ліги мені запам’ятався найбільше? Напевно, перший овертайм, зіграний у межах КШБЛ, емоції тоді зашкалювали не менше, ніж у фінальних зустрічах".
Катерина Годунова